О. В.
Бондаренко
ДУ «Інститут геронтології НАМН України»,
Київ
Встановлено, що мелатоніну належить важлива роль не тільки в регуляції циркадіанних ритмів сну, але і в регуляції добових ритмів артеріального тиску (АТ). З цього приводу застосування мелатоніну в якості антигіпертензивного засобу є темою значної кількості клініко-експериментальних досліджень останніх років, особливо у хворих літнього віку на гіпертонічну хворобу (ГХ) із супутніми порушеннями сну.
Мета. З’ясувати динаміку порушень сну при застосуванні мелатоніну у хворих похилого віку на ГХ ІІ стадії з 1-м ступенем артеріальної гіпертензії (АГ) залежно від його антигіпертензивної ефективності.
Матеріали і методи. Обстежено 23 хворих на ГХ ІІ стадії з 1-м ступенем АГ 60-74 років. Наявність порушень сну, діагностували у відповідності до рекомендацій Американської психіатричної асоціації (2000 р.) та Американської академії медицини сну (2004 р.). Добове моніторування АТ проводили за допомогою апарата АВРМ-04 (Угорщина) за стандартними методиками з наступним розрахунком середньодобових показників. Критерієм достатнього антигіпертензивного ефекту вважали зниження показника середньодобового середнього АТ на 5 мм рт. ст або більше.
Терапія мелатоніном („Віта-мелатонін”, Київський вітамінний завод) призначалась перші 14 діб в дозі 1,5 мг о 21.00, наступні 14 діб - по 3 мг о 21.00. По закінченню лікування кожною дозою проводили повторне обстеження. На наступному етапі всі хворі, які отримували мелатонін, були перерозподілені в дві підгрупи в залежності від ефективності лікування.
Результати. При застосуванні мелатоніну у дозі 3 мг/добу зниження АТ відбулось у 13 з 23 хворих (56,5%), а у 8 з 23 пацієнтів (34,7%) ефективною була доза мелатоніну 1,5 мг/добу. Через 2 тижні застосування мелатоніну в дозі 1,5 мг вірогідно зменшились середньодобові, середньоденні та середньонічні показники АТ. Підвищення дози мелатоніну до 3 мг сприяло їх додатковому зниженню; зменшилась величина ранкового підйому систолічного АТ на (15,6±5,0) мм рт. ст. і швидкість ранкового підйому систолічного та діастолічного АТ на (3,3±1,4) та (2,2±1,2) мм рт. ст. /год, відповідно.
Враховуючи те, що при застосуванні мелатоніну у 65 % хворих покращився сон, а у 56,5 % пацієнтів відбулось суттєве зниження АТ, можна було очікувати, що ці ефекти пов’язані між собою. До лікування хворі обох підгруп мали однакові порушення сну. При застосуванні мелатоніну у хворих, в яких відбулось зниження АТ, виявлено більш значний сприятливий вплив на сон, що особливо стосується дози 3 мг, яка суттєво зменшила всі прояви порушеного сну. Проведений кореляційний аналіз виявив прямий зв'язок між покращенням сну та зниженням АТ при застосуванні мелатоніну (r = 0,52, p < 0,05).
Висновки. Таким чином, покращення сну під впливом мелатоніну певною мірою сприяло зниженню АТ у хворих похилого віку з 1-м ступенем артеріальної гіпертензії.