О. В.
Кушнір
Буковинський державний медичний
університет, Чернівці
E-mail:
Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.
Мета. Дослідити зміни видового складу
показників мікрофлори порожнини товстої кишки у хворих на есенціальну АГ (ЕАГ)
залежно від поліморфізму генів ангіотензин-перетворювального ферменту (АСЕ,
I/D) та ангіотензину ІІ рецептора 1-го типу (AGTR1, A1166C); встановити зміни
вмісту антитіл класу IgG до ядер бактеріальних ендотоксинів залежно від
тяжкості захворювання та ступенів кишкового дисбактеріозу.
Матеріал і методи. Обстежено 28
хворих на ЕАГ II-ІІІ стадій від 60 до 85 років (35,7% (10) чоловіків і 64,3%
(18) жінок, середній вік – 70,2±6,9). Пацієнтів розділили на дві вікові
категорії: 60-69 років – 53,6% (15) осіб, 70 років і старше – 46,4% (13) осіб.
Плазмовий рівень антитіл класу IgG до ядер бактеріальних ендотоксинів визначали
імуноферментним методом (ELISA); аналіз порожнинної мікрофлори дистального
відділу товстої кишки – методом мікробіологічних досліджень; алелі поліморфних
ділянок генів – методом ПЛР аналізу.
Результати. У всіх пацієнтів виявили порушення видового складу порожнинної
мікрофлори кишечника: у віковій категорії 70 і більше років вірогідно частіше
діагностували дисбактеріоз ІІІ-ІV ступенів тяжкості, ніж у хворих віком 60-69
років: 84,6% (11) проти 53,3% (8) (р=0,027).
Носійство D-алеля гена АСЕ незалежно віку хворих супроводжується
елімінацією з порожнини товстої кишки автохтонних облігатних константних
мікроорганізмів, контамінацією патогенними (ентеротоксигенними ешерихіями) та
умовно патогенними (протеями) ентеробактеріями, пептококом, бактеріями роду
Clostridium; ентерококи, умовно патогенні (серрації, гафнії) ентеробактерії,
стафілококи та дріжджоподібні гриби роду Candida стають другорядними
бактеріями. Вміст у плазмі IgG вірогідно корелював зі ступенями тяжкості
кишкового дисбактеріозу та віком обстежуваних (r=0,87-0,95, р<0,001): у
хворих на ЕАГ 70 років і старше із дисбактеріозом ІІІ-ІV ступенів тяжкості
концентрація IgG перевищувала таку в осіб із І-ІІ ступенем у 2,5 разу
(р<0,05), а у пацієнтів 60-69 років із дисбактеріозом ІІІ-ІV ступенів
тяжкості концентрація IgG перевищувала таку в осіб із І-ІІ ступенем у 1,7 рази
(р<0,05), що було дещо менше, ніж у віковій категорії 70 років і більше
(р=0,051). Вміст специфічних IgG до ядер ендотоксинів не залежав від тяжкості
ЕАГ (r=0,36, р>0,05). Встановили наявність вірогідного взаємозв’язку вмісту
IgG із популяційним рівнем ентеротоксигенних ешерихій E.сoli Hly+ (r=0,59, р=0,001), умовно патогенних ентеробактерій Е.аerogenes (r=0,55, р=0,002) та протея P.niger (r=0,36, р=0,053). Залежності
змін видового складу мікрофлори кишечника від А1166С поліморфізму гена AGTR1
не виявили.
Висновки. Носійство D-алеля гена АСЕ у
хворих на ЕАГ супроводжується більш несприятливими змінами видового складу
мікрофлори кишечника. Вміст у плазмі IgG вірогідно залежить від тяжкості
кишкового дисбактеріозу та віку обстежуваних.