Ю. Леонов1, К. Семенова2,
І. Пішель1
1ДУ „Інститут геронтології
НАМН України”, Київ
2Європейська
молекулярно-біологічна організація, Рим, Італія
Вступ. При
нанесенні рани активується ланка послідовних подій фіналом яких є часткове
відновлення поверхні рани. Процес відновлення тканини складається з кількох
стадій (запалення, проліферації та дозрівання). В цьому задіяні клітини різних
підтипів: тромбоцити, нейтрофіли, макрофаги, кератиноцити, фібробласти,
ендотеліальні клітини, нервові, лімфоцити, тощо. Участь окремих популяцій
клітин та роль різних гормонів, факторів росту, що приймають участь у цьому
процесі та вплив віку викликають великий інтерес. Одним з гормонів, який
впливає на процеси репарації є гормон росту (GH). Він успішно використовується
для лікування дефектів росту і терапії омолодження. Багато ефектів GH
опосередковуються через інсуліно-подібний фактор росту 1 типу (IGF-1). Він є
мітогеном для кератиноцитів і стимулятором колагеногенезу, глікозаміногліканів
і протеиногліканів фібробластами шкіри. Досі нез’ясовані функції і механізм
впливу IGF-1 на загоєння ран, але було чітко продемонстровано його позитивний
вплив на цей процес – прискорення загоєння завдяки стимуляції фібробластами
синтезу колагену та посиленням мітогенної активності кератиноцитів і
фібробластів та стимулюванням проліферативної активності кератиноцитів.
Мета роботи. Вивчити на моделі стрептозотоцин-індукованого діабету
у K14sIGF1 трансгенних мишей лінії FVB (тварини з гіперекспресією гену IGF-1 в
кератиноцитах) різного віку швидкість загоєння ран шкіри та рівні експресії
мРНК прозапальних цитокінів й інсулін подібного фактору росту 1 (IGF-1).
Матеріали та методи. Діабет викликався у мишей лінії FVB дикого типу та K14/mIGF-1
трансгенних, шляхом введення стрептозотоцину
внутрішньоочеревинно з розрахунку 50 мг/кг, протягом 5 днів. Через 3 тижні
тваринам під кетаміновою анестезією, на попередньо виголену спинну ділянку
шкіри наносили 4 рани штампом діаметром 5 мм. Рани забирались на 5 и 8 день
після нанесення. Вони розрізались на дві частини, половина зразка оброблялася
згідно гістологічного протоколу. Інша – була заморожена і зберігалась при -80°C
до моменту аналізу РНК. При цьому шкіра і тканина гранульоми зберігалась і
оброблялась окремо. Виділення РНК, зворотну транскрипцію та ампліфікацію
зразків проводили згідно методик наданих виробником реактивів. Аналіз
результатів проводили з допомогою електрофорезу в агарозному гелі.
Результати дослідження. Попередніми дослідженнями (група
молодих тварин) встановлено, що рівень
експресії гена IGF-1 в грануляційній тканині був вищім у трансгенних мишей з
діабетом. У трансгенних тварин також спостерігали підвищення рівня експресії
ендотеліального фактору росту (VEGF) та фактору некрозу пухлин α (TNFα).
Дослідження групи старих тварин на даний час тривають.
Попередні висновки. Наявність трансгену IGF-1 прискорює проліферацію
епітеліальних клітин, підвищуючи активність прозапальних цитокінів, що може
бути використане для застосування IGF-1 у терапевтичних цілях з метою
прискорення загоєння ран шкіри, зокрема, при діабетичній патології. Дослідження
з даного напрямку тривають.