А. А.
Соколенко, Л. П. Сидорчук, С. В. Білецький, С. І. Іващук, Р. І.
Сидорчук
Буковинський державний медичний
університет, Чернівці
E-mail:
Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.
Мета. Проаналізувати зв'язок ознак
абдомінального ожиріння у хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію (ЕАГ)
із поліморфізмом генів АСЕ (I/D) та PPAR-g2 (Pro12Ala),
асоційованого з інсулінорезистентністю.
Матеріал і методи. Обстежено 40 хворих від 60 до 79 років із ЕАГ І-ІІІ
стадій тяжкості: із ЕАГ І – 5% (2); із АГ ІІ – 35% (14) осіб; із АГ ІІІ – 60%
(24) осіб; у т.ч. жінок – 60%
(24), чоловіків – 40% (16), середній вік
65,7±3,9 року; пацієнтів 60-69 років було 80% (32) осіб, 70 років і старше –
20% (8) осіб. Алелі поліморфних ділянок генів АСЕ (I/D) та PPAR-g2 (Pro12Ala) вивчали шляхом виділення геномної
ДНК із венозної крові обстежуваних із наступною ампліфікацією на термоциклері
за індивідуальною програмою. Ознаки абдомінального ожиріння визначали за
критеріями ATP III, NCEP: обвід талії для чоловіків >102 см, для жінок >88 см; індекс маси тіла (ІМТ,
кг/м2) – 25-29,9 кг/м2 трактували як підвищення маси
тіла, >30 кг/м2 – як ожиріння.
Результати. Розподіл генотипів склав для гена АСЕ: ІІ-генотип 7,5% (3) осіб, I/D –
80% (32), DD – 12,5% (5) осіб; для гена PPAR-g2: AlaAla-генотип не виявили у жодного
обстежуваного, ProAla – у 20,0% (8), ProPro – у 80% (32). Носіями DD-генотипу
гена АСЕ були пацієнти із ЕАГ ІІІ старше 70 років; ЕАГ ІІ і ІІІ стадій
вірогідно частіше зустрічали у носіїв D-алеля гена АСЕ (р<0,01) і
ProPro-генотипу гена PPAR-g2 (р<0,01). Гіпертрофія лівого шлуночка
частіше зустрічається у чоловіків-носіїв D-алеля гена АСЕ (р<0,05),
жінок-носіїв ProPro-генотипу гена PPAR-g2 (р<0,01). Вірогідно більшими середні
рівні офісного систолічного АТ були у носіїв D-алеля гена АСЕ (р<0,04) і
ProPro-генотипу гена PPAR-g2 (р<0,05). Показники офісного
діастолічного АТ переважали у носіїв ProPro-генотипу гена PPAR-g2 (р<0,05) та вірогідно не відрізнялись між
генотипами гена АСЕ. ІМТ та обвід талії у хворих на ЕАГ залежно від генотипів
гена АСЕ вірогідно не відрізнявся і знаходився у межах "підвищена
маса" (25-29,9 кг/м2); у носіїв ProPro-генотипу ІМТ становив
31,69±0,97 кг/м2, що було вірогідно більше, ніж у пацієнтів із
ProAla-генотипом (р<0,05). Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) частіше зустрічали у
носіїв ProPro-генотипу – у 17,5% (7) випадків, менше у носіїв ProAla-генотипу –
у 5% (2) (p<0,05).
Висновки.
Наявність ProPro-генотипу гена PPAR-g2 асоціюється з підвищеною частотою метаболічних
змін у хворих на ЕАГ: абдомінальним ожирінням та ЦД 2 незалежно від статі,
вищими рівнями ІМТ.