Р. В.
Янко
Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця
НАН України, Київ
E-mail:
Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.
Одним з центральних положень сучасної парадигми геронтології є
твердження, що зі збільшенням календарного віку відбувається зниження здатності
до регенерації різних тканин і органів, в тому числі паренхіми печінки. Проте, прямого зв'язку між віком та повнотою відновлення
тканини печінки не існує. Про відсутність вік-залежного поступового
зниження регенераційної здатності вказував ще Л.Д. Ліознер. Тому, метою
проведених експериментів було дослідити, як змінюється функціональна активність
і інтенсивність процесів регенерації паренхіми печінки щурів різного віку. Для
експерименту було взято 32 білих лабораторних щурів-самців віком 3, 6, 9 та 12
місяців. Щури мали вільний доступ до
води і корму ad libitum. По завершенню експерименту відбирали зразки печінки
для виготовлення гістологічних препаратів за стандартною методикою.
Фізіологічну регенерацію та функціональну активність паренхіми печінки
оцінювали на підставі даних підрахунку: загальної кількості гепатоцитів,
кількості одно- та двоядерних гепатоцитів, підрахунку кількості ядерець,
визначення ядерно-цитоплазматичного та ядерцево-ядерного співвідношення, вимірювання
відстані між сусідніми ядрами гепатоцитів.
Проведені дослідження
показали на незначну відмінність в отриманих цитоморфометричних показниках
різних вікових груп тварин. Так, ми відмітили, що загальна кількість і
кількість одноядерних гепатоцитів у полі зору мікроскопа найбільшою була у
3-місячних щурів. Це може вказувати на високу проліфераційну активність
гепатоцитів в молодих тварин. Найбільшу кількість двоядерних клітин виявляли у
9-місячних щурів, що може свідчити про активацію регенерації паренхіми печінки
на внутрішньоклітинному рівні. Найбільшу площу гепатоцита, його ядра та
цитоплазми спостерігали у тварин старших вікових груп (9 і 12 міс). Проте,
ядерно-цитоплазматичне співвідношення у всіх групах тварин, незалежно від віку,
було однаковим і становило 0,14. Середня кількість ядерець (на 100 ядер) в
гепатоцитах з віком мала незначну тенденцію до підвищення (свідчить про
зростання регенерації на внутрішньоклітинному рівні). Ядерцево-ядерне
співвідношення суттєво не змінювалось в різних вікових групах тварин і в
середньому становило 0,036. Тобто, білоксинтетична активність печінки з віком
істотно не змінювалась. Відстань між
ядрами суміжних гепатоцитів найменшою була у 3-місячних щурів, а найбільшою – у
12-місячних. Це може вказувати на зростання кількості міжклітинної сполучної
тканини з віком, на зменшення проліфераційних процесів.
Таким чином, можна зробити висновок, що
фізіологічна регенерація печінки проявляється однаково, як у молодих, так і
дорослих тварин. Однак, у молодих тварин при відновленні переважають
проліферативні процеси над специфічними метаболічними реакціями. А у дорослих і
старих тварин переважає гіпертрофія над проліферативними процесами.