Антистарение

О. В. Бальва, Д. В. Шитіков, М. С. Шкумат
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф.Чеботарьова НАМН України», Київ

Вступ. Пригнічуюча дія сироватки крові старих людей і тварин на проліферацію клітин в культурі вперше було виявлено ще в 1921 році A. Carrel і A. H. Ebeling. Спроба ідентифікувати цей фактор показала, що досліджуваний фактор після ультрацентрифугування сироватки залишається у фракції з молекулярною масою понад 100 kDa. Також з’явилися відомості про виділення з сироватки крові фракцій транспортних везикул, розміром від 50 до 4000 нм. Ми припускаємо, що дані мікрочастинки можуть бути задіяними в перенесенні фактору старої плазми крові, що пригнічує клітинний ріст як в культурі, так і в організмі в цілому.
Мета роботи – визначити фракцію плазми крові старих тварин, яка виявляє пригнічуючий вплив на стан імунної системи молодих тварин.
Матеріали і методи. Для експерименту були використані молоді (2-2,5 місяці) та старі (15-19 місяці) миші лінії FVB.Cg. Молоді тварини були поділені на шість груп за видом ін’єкційного матеріалу: плазма від молодих і старих мишей, осад плазми від молодих і старих особин після ультрацентрифугування при 100000 g (мікрочастинки) та супернатант плазми крові старих і молодих тварин. Один раз в дві доби протягом одного місяця проводились внутрішньовенні ін’єкції різних фракцій плазми крові об'ємом 0,1 мл. Після цього досліджували  показники стану імунної системи. Для перевірки проліферативної активності тимоцитів і спленоцитів використовували метод РБТЛ і МТТ-тест. Популяції Т-клітин аналізували за допомогою проточної цитометрії. Результати оброблювались в програмі Statistica 7.
Результати. Введення старої плазми крові призводить до достовірного збільшення рівня СD4+8- в селезінці  молодих тварин, при тенденції зниження кількості цих клітин в тимусі. При чому проліферативний індекс цих клітин не змінився. На фоні збільшення кількості СD4+8- на периферії, спостерігається тенденція до зменшення їхньої кількості в тимусi. Після розділення плазми на осад і надосад, виявилось, що відокремлення осаду плазма крові старих тварин призвело до збільшення проліферативного індексу спленоцитів, але кількість СD4+8- спленоцитів в цій групі залишилась на рівні молодого контролю. Після дослідження впливу самого осаду, ми виявили тенденцію до зміни рівня проліферації і кількості СD4+8- до рівня молодого контролю.
Висновки. По результатам дослідження можна зробити висновок, що введення старої плазми крові призводить до достовірного збільшення рівня СD4+8- в селезінці молодих тварин, при тенденції зниження кількості цих клітин в тимусi. Дане збільшення кількості CD4+8- може говорити про аутоімунні процеси, що відбуваються в тимусі в  процесі його інволюції. Можемо спостерігати тенденцію до збільшення співвідношення кількості СD4/CD8 клітин в групах, яким вводили плазму і мікрочастинки від старих мишей. Даний процес спостерігається  за рахунок збільшення кількості CD4+8- клітин. Тенденція до зниження CD4+8- клітин в тимусі може бути наслідком збільшення гомеостатичної проліферації Т-лімфоцитів на периферії.  Також було виявлено, що введення молодим тваринам надосаду старої плазми призводить до збільшення відповіді спленоцитів на мітоген (ФГА) порівняно з тваринами, яким вводили плазму крові від молодих особин. Дане явище може свідчити про наявність в плазмі крові старих тварин факторів, які запускають процеси гіперактивації зрілих Т-клітин у відповідь на антиген. Також цікавим є той факт, що при введенні молодим мишам надосаду плазми (без мікрочастинок), отриманої від старих мишей, спостерігається достовірне зниження кількості CD4-8- клітин в тимусі по відношенню до мишей, яким вводили плазму від молодих мишей. При введенні фракції осаду старої плазми не спостерігається змін проліферативного індексу спленоцитів молодих тварин в порівнянні з відповідним контролем. Можливо, в нашому експерименті загальна фракція мікрочастинок відіграє  роль стабілізатора, який може контролювати рівень відповіді Т-лімфоцитів на антиген.