О. Г. Забуга, Н. М. Кошель
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», Київ;
Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.
Згідно з нещодавно запропонованою "гіпотезою невідповідності" ("mismatch hypothesis") адаптивні перебудови в період розвитку можуть призводити до підвищення пристосованості організму, якщо умови існування до та після народження співпадають. В тому ж випадку, коли вони відрізняються, подальша життєздатність організму може зменшуватися, через що підвищується вірогідність виникнення патологій. Так, якщо внутрішньоутробний розвиток людей відбувається за умов неповноцінного харчування, вони народжуються зі зміненим обміном речовин. Представники такого "запасливого" ("thrifty") типу метаболізму краще виживають в умовах голодування, однак, якщо харчуються вдосталь, то швидко набирають вагу і стають схильними до різних проявів метаболічного синдрому. Задля експериментальної перевірки гіпотези невідповідності ми визначили, які ефекти обмеження поживних речовин (ПР) проявляються при комбінуванні режимів повноцінного та обмеженого харчування на різних етапах онтогенезу Drosophila melanogaster.
Методи. Розведення контрольної групи мух Drosophila melanogaster здійснювали у стандартному поживному середовищі (ПС). Експериментальних комах вирощували в харчовій суміші, де концентрація поживних компонентів була зниженою до 20% від норми. Після вилуплення імаго кожної групи утримували або на стандартному ПС, або ‒ з 20%-им обмеженням ПР. В усіх мух визначали виживаність на передімагінальній стадії та розраховували показник середньої тривалості життя (СТЖ).
Результати. СТЖ мух, які розвивалися за умов зменшення ПР, а після вилуплення перебували на повноцінній харчовій суміші (Л20/І100), не відрізнялася від СТЖ контрольної групи (Л100/І100). У тих же комах, які впродовж розвитку перебували у 100%-ій суміші, а на стадії імаго обмежувалися у харчуванні (Л100/І20), СТЖ вкоротилася втричі. В той же час у мух обох статей, яких утримували на 20%-ому ПС впродовж всього життя (Л20/І20), виявлене суттєве збільшення СТЖ в порівнянні з контролем.
Висновок. Таким чином, зменшення вмісту ПР в харчуванні комах на стадії личинки сприяло істотному подовженню їхнього життя, але тільки у випадку, якщо мух утримували на обмеженому ПС і на стадії імаго. Одержані результати підтверджують основне положення "гіпотези невідповідності". Нами висловлено припущення, що подібні довготривалі ефекти пояснюються індукцією на стадії розвитку адаптивних епігенетичних перебудов (змін активності генів, не пов'язаних зі змінами в структурі ДНК), котрі можуть бути як позитивними, так і негативними, залежно від умов існування після народження організму. Для виявлення епігентичних механізмів, які лежать в основі зафіксованих нами ефектів, необхідні подальші дослідження.