Д.В. Шитіков, О.В. Бальва, М.С. Шкумат, Т.М. Янкова, І.В. Погребна
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», Київ
Відомо, що у патогенезі багатьох вікових патологій ключову роль грають негативні вікові зміни імунної системи. Особливо великий ефект старіння зазнає ланка адаптивного імунітету, ключовим елементом якої є Т-лімфоцити, що беруть участь у розвитку та у регуляції імунної відповіді. З віком знижується утворення нових наївних Т-клітин тимусом, здатність Т-клітин проліферувати у відповідь на антигенний стимул, відбувається накопичення функціонально неактивних Т-лімфоцитів, а також збільшується кількість неактивних Т-клітин з фенотипом імунологічної пам’яті.
У нормі Т-клітини розташовуються у периферичних лімфоїдних органах. Функціонування Т-лімфоцитів значною мірою залежить від клітин, що їх оточують та формують лімфоїдну нішу. На сьогодні вже багато достатньо вивчені вікові зміни функціонування Т-клітин, але вікові зміни клітин їх ніші на даний момент майже не досліджено.
Метою даної роботи було дослідити вікові зміни функціональних властивостей клітин лімфоїдної ніші селезінки.
У роботі використовувалась модель гетерохронного парабіозу для індукції вікових змін в імунній системі молодих тварин. Парабіотичні пари самців мишей лінії СВА/Са віком 2 та 24 міс зі строком співіснування 6 тижнів було створено хірургічним шляхом. Дослідження стану імунної системи проводили з використанням рутинних імунологічних та молекулярних методів. Т-клітини виділяли на колонках з нейлоновою ватою. Виділення стромальних клітин селезінки відбувалося стерильно за допомогою адгезії на пластик, що у подальшому культивувалися сумісно з Т-лімфоцитами у співвідношенні 1:10. Виділення дендритних клітин селезінки проводили стерильно з використанням набору реагентів для імуномагнітного виділення CD11c+-клітин (Stemcell Tech.), що у подальшому культивувалися сумісно з Т-лімфоцитами у співвідношенні 1:100. Культивація проводилася у середовищі RPMI-1640, що містило Кон А (2 мкг/мл) або РНА (10 мкг/мл). Імуноблотинг проводили з використанням антитіл до специфічних антигенів миші (Abcam). Вплив гетерохронного парабіозу на тривалість життя вимірювали після розшивання парабіотичних пар (строк співіснування – 3 місяці).
Встановлено, що адгезуючі клітини селезінки молодих гетерохронних парабіонтів здатні інгібувати проліферацію власних Т-клітин у відповідь на РНА in vitro. У той же час CD11c+ -клітини селезінки старих ізохронних, а також гетерохронних тварин мають істотно нижчий вплив на проліферативну активність Т-лімфоцитів у відповідь на Кон А in vitro. Було виявлено зміни у молекулярних каскадах активації та проліферації Т-лімфоцитів. Було показано, що заміна елементів ніші Т-клітин може позитивно вплинути на проліферативну здатність Т-клітин старих тварин та може бути перспективною методикою корекції вікових змін імунної системи.
Отримані дані свідчать про провідну роль клітин ніші периферичних лімфоїдних органів в індукції вікових змін функціонального стану Т-лімфоцитів та у перспективність пошуку методів корекції вікових змін цих клітин.